Коли запитав чатджипіті про електронний проєкт Rival Consoles, окрім вікіпедійної інформації, отримав від машини такий текст:
«Rival Consoles = Ryan Lee West — музичний інженер з Британії, чия електроніка не просто звучить — вона відчувається. Він не просто створює треки — формує простори й настрої. Синтезатори звучать як живі співбесіди між машиною і людиною.»
І не важливо, чи ChatGPT запозичив це у когось з музичних оглядачів, чи сформулював думку виключно своїми обчислювальними потужностями, більш влучно про музику Rival Consoles я б сказати не зміг.
Rival Consoles «Landscape from Memory» (2025) electronica, ambient, IDM
Дізнавшись, що вчора росіяни зруйнували виробництво «Teahouse» у Дніпрі, пішов до онлайн-крамниці компанії вибирати чай. На мою думку, це один з дієвих способів підтримати людей, які не лише заробляють на продукції, а й поширюють культуру вживання смачного і якісного чаю в країні.
Відношу себе до когорти кавоманів, втім, пригадав, як змінила моє ставлення до чаю подорож на Шрі-Ланку 15 років тому. А конкретніше — вглиб країни, де на високогірї розташовані мальовничі чайні поля. Там таке повітря, що можна збожеволіти від насолоди. І саме там спробував найсмачніший чай, від якого так «вставило», що на певний час всі еспресо і американо були відправлені на відпочинок. А ще, там була неймовірна екскурсія фабрикою, де за десятки хвилин у вуха влилося стільки інформації, що запамʼятати та осягнути її було вкрай складно. Певний час по тому ті знання геть змарніли, чайні запаси з Цейлону закінчилися і арабіка повернулася в щоденне меню.
Аж ось, якогось дня натрапив на подкаст про чай та його види, в якому про це розповідає співвласниця «Teahouse» Світлана Кобелєва. І пригадав, яке просвітління він може дарувати. Послухайте і ви. І обовʼязково випийте хорошого чаю.
Випустивши власний мобільний застосунок, видавництво нон-фікшн літератури «Наш Формат» приєдналося до боротьби за увагу і гроші слухачів на українському ринку аудіокниг. Станом на сьогодні у додатку є лише аудіо, однак навряд чи доведеться довго чекати на інтеграцію продажу/читання і електронних книг.
Отже тепер маємо такі українські мобільні застосунки з ліцензійними аудіо та електронними книгами:
Окремим пунктом згадаю про інді-проєкт Даші Астафʼєвої «UnderBooks» (аудіо- та електронні книги), який поки більше схожий на хобі і створений «для популяризації української літератури», втім, там вже є підписна модель, хоч каталог книг ще не дуже великий.
Особисто мені ця історія цікава не через аудіокниги, оскільки все ще віддаю перевагу читанню, а в аудіо слухаю лише музику і подкасти. Дуже тішить, що український ринок цифрових книг та супутніх продуктів продовжує розвиток, а ціни на електронні та аудіо книги все ближче до цін на друковані (тобто зростають, цифрові копії вже не продають за копійки). Не виключаю, що через певний час видавці/правовласники, створюючи власні додатки, відмовляться від продажу epub-файлів книг, аби зменшити їх подальше нелегальне поширення. Приблизно в такий спосіб працює Amazon з продажем книг, журналів, та підпискою Kindle Unlimited. Можна читати у додатку чи на пристрої Kindle, але завантажувати та поширювати файли — неможливо.
Про існування періодичних видань в підписці Kindle Unlimited знав і раніше, але тільки нещодавно, окрім книг, став читати й журнали. У моєму випадку — це застосунок Kindle для айпаду (але все працює і на класичних кіндлах, і у додатках для інших платформ). Відкриттям була не сама можливість читати журнали, а те, що окрім класичної верстки (pdf чи щось таке), можна перемикатися в текстовий режим і читати статті, по суті, як книгу. Тобто, хочеш погортати розглядаючи дизайнерську красу та трохи відчути глянцевої ностальгії — будь ласка; бажаєш зосередитися на читанні — без проблем.
Дуже хочеться побачити на майданчику Amazon й українські видання, на кшталт NV, Forbes, Локальна Історія тощо.
Памʼятаю, колись у NV був окремий продукт «digital-журнал», який згодом доволі успішно трансформувався у paywall-модель. І це навіть не «вбило» друковану версію, яку і надалі видає медіа-дім. Також пригадую, як Forbes мав власний «золотий» застосунок для планшетів. «Золотий» — бо кожен номер перетворювався на цифровий інтерактивний продукт окремою командою дизайнерів і розробників, що тоді коштувало шалених грошей. Часи змінилися, моделі споживання теж. Цифра вже не відштовхує, скоріше притягує. І не лише ютубом чи тіктоком, а й класичними виданнями у оновлених форматах. І це чудово.
В українського Forbes Digital зараз перший місяць підписки — лише 5 грн. Це гарна пропозиція і чудова можливість зрозуміти майже задарма, чи маєте ви час на читання матеріалів видання.
У мене до цього не було активної передплати на Forbes, хоча я вже багато років поспіль плачу за NV Преміум і NY Times, про що зовсім не шкодую і навіть трохи цим пишаюся. А от з Forbes до цього моменту не складалося. Нещодавно навіть почав додавати у обране різні статті та інтерв’ю, які цікаво було б прочитати. Логіка була наступною: наберу певну кількість і тоді підпишуся на місяць та все прочитаю. Але така ідея хибна, оскільки вже за день чи два фокус уваги з великою ймовірністю перемкнеться на щось інше. Так працює з іграми і серіалами, тож дивно було міркувати, що з статтями буде інакше. Втім, за 5 грн, звісно ж, підписався. Тепер піду подивлюся, які з обраних раніше матеріалів все ще можуть мені бути цікавими.
UPD: Як виявилося, майже нічого з архівів читати не став, а сфокусувався на більш актуальних матеріалах digital-підписки.
Всі ми зараз живемо новинами, живемо в новинах. І це зжирає не тільки наш час, але й нас самих. Читаємо в браузерах, телеграмах та твіттерах про одні й ті ж пекельні події по колу.
Аби хоч трохи зберегти свої ментальні ресурси, відмовився від традиційних способів споживання контенту та повернувся до RSS-читалки. Знайшов ідеальну для себе: з зручним і красивим інтерфейсом та ще й швидким у роботі. У Reeder. є версії для iOS, iPadOS та macOS. Всі вони синхронізуються між собою. Є вбудований браузер, який вирізає все зайве, що може відволікати чи дратувати, залишаючи тільки текст та зображення. Це мінімізує ризики натрапити на чергову “сенсацію” і майже унеможливлює залипання через блоки рекомендованого.
З прикольного — додаток розуміє різницю між фідами з тексту, подкасту чи відео з ютубу. Можна додавати стрічки за допомогою URL, через пошук сайту, або ж назву подкасту/каналу відео. Зручно додавати айтеми в обране чи улюблене, створювати власні категорії і теги, виключати певні стрічки з загальної стрічки тощо. Також у цього розробника є більш консервативний Reeder Classic і класний додаток для пошуку та/або збереження власних рецептів — Mela, яким теж залюбки користуюся.
Вперше в житті подивився [майже] увесь матч з американського футболу. А якщо точніше — Супербоул. Якщо не помиляюся, то це ніби як головна спортивна подія року для американців. Не мав ніяких очікувань і отримав максимум задоволення від… перерв на рекламу!
Дивлюся собі гру, в той же час на смартфоні користуюся одним з дуже популярних сервісів, де дізнаюся більше про правила американського футболу, і вже за декілька хвилин бачу рекламний ролик саме того продукту, яким щойно скористався. Ідеальне співпадіння навіть без алгоритмів, оскільки дивився подію у записі.
Несподівана знахідка з Колумбії цього тижня просто розірвала мій мозок і витягнула з млявого стану до помірно-бадьорого. Енергія панк-року загорнута в танцювальний, але не бездушний саунд. Надзвичайний заміс.
