Так співпало, що саме зараз вдруге дивлюся серіал «Silicon Valley» (він все ще смішний і актуальний), події там розгортаються довкола стартапу зі стиснення даних. І саме утиліту з оптимізації медіафайлів хочу порадити сьогодні.
Додаток «Clop» для macOS, на мій погляд, творить чудеса. Для прикладу, скрінкаст до моєї попередньої нотатки про текстовий редактор «Antinote» він за лічені секунди стиснув з 15 до 3 мегабайт. Те ж саме він вміє робити не тільки з відео, але й з JPG, PNG, TIFF і навіть PDF, при цьому на око доволі важко знайти різницю у якості.
Налаштувань безліч: різна якість стискання; моніторинг обраних папок для автоматичної обробки; оптимізація з видаленням оригіналу (з цим обережніше); прискорення і обрізка відео; драг-н-дроп зони; інтеграція в меню правого кліку тощо. Є навіть суперагресивний рівень стискання, але то вже для олдів чи тотальних цифрових екстремалів. А що ще прекрасно — базова версія додатку безкоштовна і її функціоналу вистачає абсолютно на всі випадки.
Натрапив на незвичайний текстовий редактор для macOS «Antinote» і буквально одразу став його прихильником.
Позиціонування «Antinote» відрізняється від більшості редакторів, які покликані стимулювати писати великі і прекрасні тексти. Він схожий на нотатник, який не шкода загубити. Основна ідея — тимчасові записи: ніяких заголовків, просто пиши (або ж рахуй), а після — з легкістю видаляй (чи залишай на потім).
«Але ж є безкоштовні Notes, Google Docs та ще сотні текстових процесорів за гроші, навіщо ж платити $5 за блокнотик?» — спитаєте ви. А я відповім: «Бо він прикольний». Наприклад, можна почати нотатку з фрази «math» і вона перетвориться на текст з калькулятором. Чи написати «sum» для миттєвого обчислення суми всіх чисел у нотатці. Або набрати «timer 20» і поруч з вікном редагування почне рухатися ланцюжок зворотнього відліку. Можна надрукувати «todo» і кожен новий рядок буде завданням з чекбоксом. Таких нотаток можна створювати безліч й легко переміщатися між ними вліво/вправо, ніби гортаєш блокнот. Зручно як свайпати на трекпаді чи Magic Mouse, так і клацати клавіатурними шорткатами.
До всього є ще одна кілер-фіча: тягнеш у вікно «Antinote» скриншот з текстом та вже за мить отримуєш чистий, неформатований текст з зображення (працює і з англійською, і з українською). Всі фічі розписані людською мовою на реальних прикладах прямо в додатку і це ледь не найкращий онбоардінг, який я бачив.
Спробуйте (є пробний період), але одразу готуйте 5 баксів, бо вам точно захочеться користуватися «Antinote» щодня.
Випустивши власний мобільний застосунок, видавництво нон-фікшн літератури «Наш Формат» приєдналося до боротьби за увагу і гроші слухачів на українському ринку аудіокниг. Станом на сьогодні у додатку є лише аудіо, однак навряд чи доведеться довго чекати на інтеграцію продажу/читання і електронних книг.
Отже тепер маємо такі українські мобільні застосунки з ліцензійними аудіо та електронними книгами:
Окремим пунктом згадаю про інді-проєкт Даші Астафʼєвої «UnderBooks» (аудіо- та електронні книги), який поки більше схожий на хобі і створений «для популяризації української літератури», втім, там вже є підписна модель, хоч каталог книг ще не дуже великий.
Особисто мені ця історія цікава не через аудіокниги, оскільки все ще віддаю перевагу читанню, а в аудіо слухаю лише музику і подкасти. Дуже тішить, що український ринок цифрових книг та супутніх продуктів продовжує розвиток, а ціни на електронні та аудіо книги все ближче до цін на друковані (тобто зростають, цифрові копії вже не продають за копійки). Не виключаю, що через певний час видавці/правовласники, створюючи власні додатки, відмовляться від продажу epub-файлів книг, аби зменшити їх подальше нелегальне поширення. Приблизно в такий спосіб працює Amazon з продажем книг, журналів, та підпискою Kindle Unlimited. Можна читати у додатку чи на пристрої Kindle, але завантажувати та поширювати файли — неможливо.
Про існування періодичних видань в підписці Kindle Unlimited знав і раніше, але тільки нещодавно, окрім книг, став читати й журнали. У моєму випадку — це застосунок Kindle для айпаду (але все працює і на класичних кіндлах, і у додатках для інших платформ). Відкриттям була не сама можливість читати журнали, а те, що окрім класичної верстки (pdf чи щось таке), можна перемикатися в текстовий режим і читати статті, по суті, як книгу. Тобто, хочеш погортати розглядаючи дизайнерську красу та трохи відчути глянцевої ностальгії — будь ласка; бажаєш зосередитися на читанні — без проблем.
Дуже хочеться побачити на майданчику Amazon й українські видання, на кшталт NV, Forbes, Локальна Історія тощо.
Памʼятаю, колись у NV був окремий продукт «digital-журнал», який згодом доволі успішно трансформувався у paywall-модель. І це навіть не «вбило» друковану версію, яку і надалі видає медіа-дім. Також пригадую, як Forbes мав власний «золотий» застосунок для планшетів. «Золотий» — бо кожен номер перетворювався на цифровий інтерактивний продукт окремою командою дизайнерів і розробників, що тоді коштувало шалених грошей. Часи змінилися, моделі споживання теж. Цифра вже не відштовхує, скоріше притягує. І не лише ютубом чи тіктоком, а й класичними виданнями у оновлених форматах. І це чудово.
Всі ми зараз живемо новинами, живемо в новинах. І це зжирає не тільки наш час, але й нас самих. Читаємо в браузерах, телеграмах та твіттерах про одні й ті ж пекельні події по колу.
Аби хоч трохи зберегти свої ментальні ресурси, відмовився від традиційних способів споживання контенту та повернувся до RSS-читалки. Знайшов ідеальну для себе: з зручним і красивим інтерфейсом та ще й швидким у роботі. У Reeder. є версії для iOS, iPadOS та macOS. Всі вони синхронізуються між собою. Є вбудований браузер, який вирізає все зайве, що може відволікати чи дратувати, залишаючи тільки текст та зображення. Це мінімізує ризики натрапити на чергову “сенсацію” і майже унеможливлює залипання через блоки рекомендованого.
З прикольного — додаток розуміє різницю між фідами з тексту, подкасту чи відео з ютубу. Можна додавати стрічки за допомогою URL, через пошук сайту, або ж назву подкасту/каналу відео. Зручно додавати айтеми в обране чи улюблене, створювати власні категорії і теги, виключати певні стрічки з загальної стрічки тощо. Також у цього розробника є більш консервативний Reeder Classic і класний додаток для пошуку та/або збереження власних рецептів — Mela, яким теж залюбки користуюся.
Є на пристроях Apple такий невеличкий додаток — Shortcuts. Впевнений, більшість власників айфонів та айпадів ніколи його не запускали. І даремно. Завдяки цій апці навіть затятий гуманітарій може відчути себе трохи програмістом. Справа в тому, що в самому додатку є структурована галерея з купою готових шорткатів (і вона постійно наповнюється новими). Тобто, не потрібно навіть нічого створювати самостійно, просто додавайте потрібний шорткат собі в бібліотеку і користуйтеся. До прикладу, ось декілька таких звідти, які використовую частіше за інші:
створити гіфку з власних фото, лайв-фото чи відео;
зашазамити музику, що лунає та додати трек у свою бібліотеку;
зіграти у музичну вікторину (програватимуться треки з вашої бібліотеки Apple Music та треба вгадати виконавця з декількох варіантів);
надіслати свою поточну локацію та/або орієнтовний час прибуття до місця призначення.
Перевага ще й у тому, що ці шорткати можна запускати як тапом (з самого додатку, з іконки на головному екрані, з віджету), так і голосом — за допомогою команди Siri (використовується назва шорткату).
Ну і, звісно ж, ви можете створювати власні шорткати та автоматизації. Це теж не дуже складно, оскільки реалізовано, як доволі простий конструктор. Не можу натішитися з деяких власних шорткатів-автоматизацій, як ось наприклад:
вимикати мобільний інтернет, коли приєднуюся до домашньої Wi-Fi мережі (і навпаки, вмикати його, коли сигнал вайфаю втрачено) — в умовах поганого стільникового звʼязку при вимкненнях електрики чи у будинках з залізобетонними стінами це суттєво економить заряд батареї;
сповіщати голосом, коли телефон стоїть на зарядці і набрав більш ніж 90% заряду (і те ж саме, коли батарея майже розряджена);
кажу Siri “Увімкни Radio NV” і починається відтворення прямого ефіру;
кажу “На добраніч” і вимикається світло у сусідів. Жартую. Вимикається світло де є “розумна” розетка, а хоумпод міні вмикає ембіентну музичку на півгодини. Цей пункт передбачає хаб для додатку Home, яким може бути, наприклад, той же хоумпод міні.
P.S. Гіфка створена за допомогою Shortcuts виключно для привернення уваги.
Колись розповідав про потужний додаток Streaks, який допомагає формувати звички та відстежувати прогрес різних активностей. Він класний. Але зараз інші часи і вимоги до себе теж змінилися.
Нині мій фаворит у цьому жанрі стильний мінімалістичний застосунок Patterns. Мені вистачає навіть безкоштовної версії — отакий поблажливий я нині до себе. У платній є сповіщення з нагадуваннями, необмежена кількість айтемів для трекінгу, візуальні прикраси тощо.
Слухаючи музику під час роботи за компʼютером класно мати візуальне задоволення не тільки від робочих зон, але й від супроводжуючих процесів. Для мене таким є прослуховування музики.
Під час робочої зміни за монітором, яка триває 12 годин і вимагає постійної присутності «біля верстату», майже завжди фоном щось грає. І коли йдеться про нові альбоми, музичні добірки друзів або ж згенеровані стрімінгом плейлісти — хочеться бачити, що саме лунає (особливо коли дуже подобається, або ж навпаки). Тут в нагоді стане Sleeve 2 — компактний віджет, який відображає обкладинку альбому, назву треку, імʼя виконавця та базове керування процесом відтворення.
Для порівняння: праворуч зверху міні-плеєр Music, Sleeve під ним
Налаштування дуже гнучкі: дизайн, де розташувати на екрані, що саме показувати і т.д. Додаток cтильніший і зручніший за штатний міні-плеєр Apple Music. А ще там є інтеграція з last.fm! Виявляється цей сервіс досі живий, тож можна знову скроблити, як у середині першого десятиліття нульових.
